Копичинці - інформаційно-розважальний портал міста

Хто на сайті?

На даний момент 253 гостей на сайті

Реклама

Ланцюги любові

Хтось нетерпляче корчиться
Навкруги наших сердець,
Хоче відвернути нас від віри,
Що подарував Бог-Отець.


Осушити душу намагається сила нечиста,
Віру, що освітлює темноту й дарує волю.
Нас повсюди оберігає Діва Пречиста,
До Неї все звертаюсь, у Неї щастя молю.


Віра – всесильна!
Освітлює душу, пускає на волю
Від ланцюгів
Війни і болю.
Віра всесильна!


Отрута сумнівів поневолила наш розум
І пов’язала ланцюгами серця.
Ми покинули довір’я, ми осліпли,
Як сліпне мудрий зір старця.


Зникаємо, втікаємо від стиду,
Під багряними крилами ховаємось.
Летимо у безодню, у тишу нічну.
Чого боїмося? Чого ми лякаємося?


Ховаємось в самотньому і переляканому,
В зневіреному серці темноти,
Йому не вистачає світла,
Не вистачає душевної чистоти.


Серце темноти – надія пошуку тебе.
Надія – реквієм любові.
Молитва, що ж краще для душі?
Молитва лежить в її основі,
В основі любові...


Не забуваймо за Христа,
Що спас нас, витяг з темноти
За наші невірності людські,
Брудні й свідомо скоєні гріхи.


У поєднанні світлого і темного,
Чорного і білого тебе шукаю,
Звільнити від обтяжливих ланцюгів намагаюсь.
Я знаю. Я їх розмотаю!


Порятунок, якого прагнемо ми,
Чекає вже на мене в серці темноти,
Що з обіцянкою смерті нашої любові
Шукає вірності й душевної чистоти.


Ми молимось ідолам, божкам,
З захопленістю, із відчайдушністю стрімкою.
Питаємо. Не відповідають нам.
А сльози ллються гіркою рікою...


Обіцянки й прохання із вуст линуть,
Жахіття часто відвідують наші сни.
Ми раді померти задля любові,
Тільки б розв’язати оті ланцюги!


Оті ланцюги...
Серце темноти – надія пошуку тебе.
Надія – реквієм любові.
Молитва, що ж краще для душі?
Молитва лежить в її основі,
В основі любові...

 
Знову в серці немилість і зло,
Ненависть притулок у ньому знайшла.
Ми поневолили серце соромом,
Заклякла в стражданні душа.


Життя зупинилось. Не міня’ кольорів.
В пошуках порятунку невдач зазнаєм.
За спиною ховається, полює сила нечиста й
захоплюється нашим божественним
відчаєм.


Ланка за ланкою. Гріх за гріхом.
Щастя й любов – раритет.
Хто ж зніме з серця кайдани неволі?
Хто намалює щастя портрет?


Тіло. Душа. Вічне життя.
На Землі всім відраховані дні.
Скупим, заздрісним і злим
Рай покажеться лише у сні.


Кайдани. Цепи. Вічні ланцюги любові.
Закрили серце у кривавій тьмі.
Чи визволимо його із неволі?
Чи переможемо у боротьбі?


Питаємо. Не відповідають.
Нема кому відповісти.
Потрібно мати віру, просити,
Молитись, а не повзти.


А скільки зв’язаних сердець?
Десятки, тисячі, мільйони?
Їх безліч в світі - й
Десятки, й тисячі, й мільйони....


Фортецю сліз збудували нам боги,
Олімп – то греки збудували....
А ми? Що робимо в цьому світі?
Яку дорогу у життя проклали?


„А ми, нічого – пройдемо, як тіні”.
Чому не віримо? Чому такі черстві?
Та ж схаменіться! Проснися люде!
Ми не померли, ми ще живі!


Прокладімо добрий шлях в життя,
Збудуймо храм душі із крапель крові.
Тоді розв’яжуться серця,
Порвуться ланцюги любові!!!
 

Спонсор допису: Смотрите бесплатно все серии мультсериала Симпсоны на сайте UhTy-Multy.ru


Коментарі:

Коментарі  

 
#2 anya 06.04.2007, 19:35
Пашко! Я в захваті! Супер! Ти чудово пишеш!
Цитата
 
 
#1 bigfan 02.04.2007, 22:13
Паша, дай людям заробити. :D Здорово.
Цитата
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

 

Реклама