Лиха недоля - назавсіди кинути рідний край, та ще гірша - зовсім не мати права кинути його (В. Державин).

Погода



Погода в Україні

Авторизація

Хто є на сайті?

Зараз на сайті: 8 гостей та 1 користувач
  • Sofka

Міні-чат



Ви повинні бути зареєстрованими
Зареєструйстесь тут!
Знайшли помилку? Виділіть текст, натисніть Shift + Enter і відправте нам повідомлення.

Наша кнопка

Підтримайте Копичинці та розмістіть нашу кнопку в себе на сайті.

Наша кнопка

Код:

Експорт новин

Реклама

Новини arrow Архів arrow Свято arrow Бій під Крутами
Бій під Крутами Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 4
ГіршаКраща 
Автор: Тризуб, Ярина   
28.01.2008
"Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього".

Саме тому ми повинні знати і шанувати історію. А наша історія вмита кров'ю. Однією з найгероїчніших і жертовних її сторінок є бій під Крутами, з часу якого цьогоріч минає 90 років.
Після проголошення Четвертим Універсалом незалежності України, «Маніфест до українського народу» Володимира Леніна дав зрозуміти, що Радянська Росія не змириться з існуванням вільної УНР. 12 грудня 1917 року Всеукраїнський з'їзд Рад у Харкові проголосив Україну радянською Республікою, а в другій половині грудня надійшла військова допомога більшовицьким силам в Україні. У кінці грудня 1917 року радянські війська вже встановили свою владу у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях.

Після чого вони рухалися у Київ. Як такого війська у УНР не було через неправильну політику Центральної ради, яка за 10 місяців не вирішила військове питання! А існуюче військо було виснажене і здеморалізоване. Та й рядянські агітатори не спали, а проводили досить активну пропагандистську політику. Тому ЦР не мала вже такого впливу, як колись. Про що писав сам В.Винниченко: «…Це була війна впливом… Наш вплив був менший. Він був уже остільки малий, що ми з великими труднощами могли складати якісь невеличкі більш-менш дисципліновані частини й висилати їх проти більшовиків. Більшовики, правда, теж не мали великих дисциплінованих частин, але їхня перевага була в тому, що всі наші широкі маси солдатства не ставили їм ніякого опору або навіть переходили на їхній бік, що майже все робітництво кожного міста ставало за ними; що в селах сільська біднота явно була більшовицька; що, словом, величезна більшість самого українського населення була проти нас".

У Четвертому Універсалі уряд УНР закликав до боротьби з більшовицькими військами. На зборах у деяких київських університетах було ухвалено створення студентського куреня Січових Стрільців, вступ до якого був добровільним.

Для охорони кордонів з півночі на станції Бахмач з середини грудня 1917 року перебував український гарнізон у складі чотирьох сотень (старших курсів) 1-ї Київської юнацької (юнкерської) школи імені Богдана Хмельницького. 26 січня прийшло повідомлення від цього загону Аверкія Гончаренка з-під Бахмача, що негайно потрібна допомога проти наступаючих більшовицьких загонів. А вже 27 січня прибуло підкріплення: перша сотня новоствореного Студентського куреня. Більшість студентів не мала військової підготовки, дві швидко сформовані сотні майже не мали боєприпасів та були погано озброєні: лише 16 кулеметів та саморобний бронепоїзд у вигляді артилерійської гармати на залізничній платформі. Вже під час самого бою, приєдналося 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва. Бій розпочався о 12 годині дня, і безперервно тривав до пізнього вечора.

29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність України. У перебігу військових дій битва вирішального значення не мала, та у свідомості багатьох українців особливого значення набула завдяки героїзму української молоді, яка загинула в у бою біля Крут.

Юнаки мужньо відбивали атаки ворога, не залишаючи своїх позицій. Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували ворожі напади. Проте незабаром, скориставшись величезною перевагою чисельності, наступаючі зламали оборону і почали оточувати українські частини. Розуміючи безвихідність свого становища, бійці Студентського Куреня пішли в атаку і були майже всі знищені. 27 студентів і гімназистів були захоплені в полон. Усіх їх піддано нелюдським катуванням і по-звірячому замордовано. Безжальні московські кати навіть заборонили селянам поховати останки безстрашних захисників.

А чи не повторюється зараз схожий сценарій? Сучасна влада не повинна зробити такої ж помилки, яку зараз, до речі, може припуститися, бо розформовує військо, а контрактна армія не сформована. Хоча ніякої загрози немає, але держава ЗАВЖДИ має мати сильний і надійний захист!

Пам’ятаймо своїх героїв!
 

Коментарі 

  1. #19 Brainstorm Написати листа
    2008-02-0511:45:30 Хочу підтримати Бодика. На мою думку це був справді героїчний вчинок, але хіба держава може полишати оборону своїх кордонів на дві сотні студентів? не треба складати універсали і оглошувати їх, а робити реальні вчинки.Звичайно не можна бути 100 % об"єктивним адже нікого з нас там не було , кожен має право висловитись і " хто доріс" , і хто "ще не доріс".
  2. #18 Peligro Написати листа
    2008-02-0213:02:42 Кожна нація має своїх героїв, але і зрадників вистачає! В ті страшні часи втримати незалежність України було не реально! У цьому винні і самі українці. Надто ми вже різні. Більшість населення, у ті часи, не дозріло для незалежності. Україна, як завжди, розкололася. Одні прагнули свободи, а другі - комунізму!
  3. #17 Тризуб Написати листа
    2008-01-2910:10:03 bigfan +1
  4. #16 bigfan Написати листа
    2008-01-2909:20:51 Богдан, ну визнай, що ти у своєму репертуарі. Повір, якби не їхня власна воля, ніхто б на смерть не пішов, це був їх вибір, щоб ми нащадки могли ними гордитися, брати з них приклад. Тому, яка б велика ціна свободи не була, але вона здобута, хоч і через багато років. А хто знає, чи жили б ми зараз у Незалежній Україні якби не герої Крут, воїни УПА і багато інших націоналістів, які полягли за свою державу.
  5. #15 Boduk Написати листа
    2008-01-2821:31:36 Я ж не ставлю ніяких сумнівів!!!
  6. #14 зайченятко Написати листа
    2008-01-2821:23:11 хто не знає минулого,той не вартий майбутнього…
    мені себе шкода…моментами я не вартую нічого((
    стаття хороша.+1
  7. #13 Крихта Написати листа
    2008-01-2821:21:33 вони і стали видатними людьми завдяки тому, що пожертвували життям в ім"я своєї батьківщини. і я не придираюся до слів, а констатую факти - наводжу тобі твої ж слова, бо твердо впевнена, що таких юнаків, які загинули під крутами, можна вважати лише Героями і не може бути сумнівів з приводу цінності їхнього вчинку
  8. #12 Boduk Написати листа
    2008-01-2821:01:19 Я не заперечую. Якщо хочеш придиратись до слів - то будь-ласка. Марно загинули - це означає, що із них могли бути видатні люди(вчились у Києві).Герої - це тому. що без вагань віддали свої життя для УКРАЇНИ.Чи ми б змогли так?
  9. #11 Тризуб Написати листа
    2008-01-2820:56:15 Та тут також можна, Сестро + 1
  10. #10 Іра Написати листа Домашня сторінка
    2008-01-2820:48:38 http://volia.uaforums.net/—vf3.html?sid=69f09cc050de896416fa795094bad66f
    Дискусії проводьте тут

Додати коментар

:D:lol::-);-)8):-|:-*:oops::sad::cry::o:-?:-x:eek::zzz:P:roll::sigh:


Захисний код
Оновити

© 2008 Копичинці
© kopychyntsi.com.ua 2006-2008. При передруці матеріалів посилання на сайт є обовязковим! Cайт працює на базі Joomla!
Каталог веб ресурсів Тернопільщини Бучач - Сьогодні, завтра, вчора... Сайт села Жнибороди Бучацького району Тернопільської області  Інтернет-портал м. Хоростків  Село Мшанець, що на Теребовлянщині Веб - територія Печеніжина КАМПОТ - Інформаійно-розважальний портал Кам'янця-Подільського www.k-p.net.ua Стрий.com.ua
Яндекс цитирования Рейтинг@Mail.ru