Отець Ігор, ставши настоятелем парафії, зумів об’єднати та примирити людей, які до того зазнали немало прикростей. Він завжди знайде спільну мову як з малим, так і зі старшим, порадить та допоможе, розвеселить чи навіть просто усміхнеться: і на душі зразу стає спокійніше. Ще він себе проявив як хороший господар, зумівши добудувати іконостас, встановити опалення та якісний звук, і ще багато-чого іншого, що дозволяє називати Горанську церкву однією з найкращих в районі.
І от за розпорядженням нового керівництва єпархії його переводять на іншу парафію у село В.Березовиця настоятелем церкви Святих Володимира та Ольги. Тяжко сперечатися з таким рішення, але яка і кому з того вигода? Також постає питання: Де гарантія того, що плодовите дерево добре прийметься на новому ґрунті? Навколо особи о.Ігоря і раніше на раз згущалися хмари, але якось воно все проходило, але не цього разу. Невже корисливість та звичайна людська вигода і цього разу візьме гору на найвищими, духовними цінностями?
Наразі парохом церкви призначили родича отця Ігоря Бойчука, також о.Ігоря., який вже має парафію у с.Біла Чортківського району. Новий священик вже здобув прихильність у Копичинецької громади, бо вже не один раз відправляв служби Божі у церкві Св.Миколая. Але щось мені підказує інтуїція, що це призначення тільки для замилення очей, що ще все попереду. Але що, то ми вже думаю побачимо у скорому часі.