| Маленька шкільна держава |
|
|
| Автор: obl-rada.te.ua | |
| 12.10.2007 | |
|
Поки до виходу у світ готується сайт Копичинецької школи №2, пропоную прочитати матеріал про школу в газеті „Свобода”, №29 за 11 квітня 2007р. Нагадаємо, що старша сестра цієї школи - НВК "Копичинецька школа-гімназія" - вже має свій сайт і активно оновлює його інформацією. Будемо чекати цього і від школи №2 міста Копичинці.
Наче маленька держава – школа номер два у Копичинцях має свій гімн, герб та емблему Якою ми хочемо бачити нашу молодь? Звичайно, успішною, комунікабельною, з активною життєвою позицією, якій під силу вирішення соціальних проблем і вміння знайти своє місце у житті, свідомо обравши майбутній фах, де можна сповна зреалізувати свої здібності. Саме над цим і працює учительський колектив однієї з кращих шкіл Гусятинщини – другої Копичинецької. Педагоги – на чолі з директором Наталією Хорощак переконані: яким світ буде завтра, вирішує те, що ми робимо сьогодні. Сходинка за сходинкою Минулоріч копичинчани здобули відзнаку на обласному етапі Всеукраїнського конкурсу–захисту сучасної моделі навчального закладу "Школа сприяння здоров’ю". У Всеукраїнському змаганні "100 кращих шкіл України" друга Копичинецька теж стала лауреатом і увійшла в історію як кращий навчальний заклад – у книзі "Школи України-2006".
Минулий рік для другої школи був щедрим на творчі здобутки. Так, учнівський драмгурток, яким разом з директором керує Орися Швидак, переміг в обласному етапі Всеукраїнського учнівського фестивалю дитячої та юнацької творчості "Чисті роси" у номінації "Театральне мистецтво". Дипломом другого ступеня нагороджена школа за перемогу в обласному фестивалі-конкурсі "Звичаї – скарб українського народу" у номінації "Український народний одяг". Але найбільшим здобутком вчительський та учнівські колективи вважають щорічне (!) перше місце у рейтинговій оцінці результатів роботи шкіл району. Упродовж останніх п’яти років школярі здобувають найбільшу кількість призових місць у другому етапі Всеукраїнських олімпіад з базових навчальних дисциплін. Цей рік приніс теж добрі результати: три дипломи першого, два – другого, сім – третього ступеня. Спортивна слава зобов’язує Відрадними є спортивні успіхи учнівської молоді. У школі працює спортивний профільний клас з футболу, отож старшокласники другої Копичинецької школи не пасуть задніх у спортивних змагах. Ось їх послужний список: переможці фінальних Всеукраїнських турнірів на призи клубу "Шкіряний м’яч", срібні призери Всеукраїнських сільських спортивних ігор, чемпіони дитячо-юнацької спортивної футбольної ліги області, переможці змагань на першість центральної ради товариства "Колос". Їздили юні футболісти навіть у Францію та Угорщину, де брали участь у міжнародних турнірах. Має можливість долучитися до спортивної слави й обдарована юнь з віддалених сіл, оскільки при школі створено для них інтернат. Щоб дух став, мов криця Національно-патріотичному вихованню шкільної молоді сприяє молодіжна організація "Сокіл", яка завжди серед лідерів районних сокільсько-козацьких змагань. Цьогоріч копичинецькі соколи перемогли у конкурсі стрілецької пісні. Створення меморіалу борцям за волю України за містом, у лісі, не обійшлось без активної участі юних патріотів. Працює при школі й скаутська організація "Пласт". Пластуни брали участь у Всеукраїнському юнацькому змагові з пішого мандрівництва. Національний дух учнів також гартують шкільні музеї – історико-краєзнавчий та народознавчий. Вони визнані зразковими Міністерством освіти України ще у 2005 році за плідну працю. А юні екологи школи, об’єднані в агітбригаду "Джерело життя" нещодавно здобули перше місце на обласному конкурсі агітбригад і представлятимуть наш край на всеукраїнському. До животоку пісні й слова За словами директора школи Наталії Хорощак, навчальний заклад живе змістовно й цілеспрямовано. Традиційними стали зустрічі з цікавими особистостями. Письменники Степан Галябарда, Богдан Чепурко, Олег Герман, Ганна Костів-Гуска, Леся Романчук, родина Левка Крупи, піснярі Михайло Мацієвський, Марічка Яремчук, Павло Доскач наповнили храм науки, як любовно називають школу вчителі і учні, животоком української пісні і слова. А зовсім недавно, коли в Копичинцях відбувся "День "Свободи", група старшокласників разом зі своїми наставниками взяли активну участь у круглому столі, із задоволенням спілкувались з журналістами та літераторами Іваном Демчишиним, Іваном Бандуркою, Марією Баліцькою та Богданом Савкою. Почуття, які зігрівають На святкуванні 70-річчя з дня заснування другої школи, на якому я мала честь побувати у травні минулого року, дізналась багато цікавих речей. Школа, виявляється, має свою атрибутику, гімн, герб, емблему. Уже другий рік випускає власну газету під назвою "Школа плюс", у якій друкуються не лише вчителі та учні, але й батьки. Без перебільшення скажу, що, працюючи й експериментуючи, педколектив на чолі із здібним організатором Н.С.Хорощак набув власного досвіду демократичної організації шкільного життя. Із перемог та досягнень керована нею управлінська команда у складі Ольги Осиф, Тетяни Клизуб, Зоряни Кузик навчилась черпати натхнення, яке передається і вчителям, і учням. – Ми й надалі працюватимемо творчо, щоб школа назавжди залишалась для учнів храмом душі. Бо храм – це не дім, а почуття, які зігрівають, дають сили все здолати. Це простір, де дитина повноцінно живе, - каже директор школи Наталія Хорощак. Лідія ШЕВЧУК. м.Копичинці Гусятинського району, газета „Свобода”,№29 за 11 квітня 2007р. |






Коментарі
А школа не така вже ы 3,14здата!!! Хоча сама її закінчувала!!! Цитувати
От наприклад, актуальна зараз тема - питання Нічлави та екологічного забруднення міста… Так була створена в школі екобригада(про яку згадується у статті), учасники якої вивичили кілька пафосних фраз, замутили емоційно насичений виступ і вибороли перше місце в області!!! хотілось би написати ще щось… але, на жаль, на тому все закінчилось… Від того не стало краще ні Нічлаві, ні місту, ні жителям, але ж СЛАВА і ще одна причина щоб поговорити, яка чудова школа… І в дітей, які приймають участь в такого роду акціях і конкурсах, може скластись хибне враження, що так воно і має бути, що слова, ті всі виступи мають якесь значення… Їх же ж не навчили, що потрібно справді бути небайдужими, що все це повинно бути не на показ, а всередині, в собі… Переступивши поріг школи, вони не знатимуть головного…
На жаль, ні рівень знань, ні якісь морально-етичні норми не є задовільними… Можливо, вже час обирати інші пріоритети і цілі!? Наприклад, формування молоді з високим рівнем знань, власним світоглядом, патріотизмом…, а не продукування сірої байдужої маси, яка одержує нікому непотрібні перемоги, і не розуміє, що насправді повинна робити… Цитувати