Згорнувши наш табір «Лісові вовки», ми попрямували до рідних Копичинець. Назад ми вирішили йти іншою дорогою, тобто не через ліс, а селами Тудорів та Емелівка. Крім того, Dyomovi дуже захотілось «Живчика» до якого він так привик у столиці, і якого не було на вишколі. Адже втамовували спрагу ми виключно джерельною водою. Тому побачивши першого перехожого тудорівця, ми спитали, де у селі знаходиться магазин. А він нам розказав, що кіоск біля церкви, але він скоріш за все зачинений, бо всі зараз на урочистому святі «голубого факела», в честь проведення у село природного газу. Але як вам вже дуже хочеться, то можете перевірити.

Підходимо ближче, і дійсно бачимо зібрання. Купа людей, парафіяльні священики, якісь начальники певно, бо в краватках та інша знать. Ще момент, і вся увага присутніх була вже прикута до новоприбулих гостей дійства. Люди певно подумали, що то заплановані гості, бо чого б це по селі ходили хлопаки із бандерівськими прапорами та джурами на голові. Мені навіть почулось, що парох, який відправляв молебень збився, і довго не міг знайти потрібного йому рядка. Правда голова райадміністрації п. Василь не розгубився і привітав нас, як активних сподвижників національної ідеї. Після цього нас попросили затриматись, для прийняття участі в урочистому відкритті музею воїнам ОУН-УПА. Далі були заклики активно йти на вибори та підтримати у цьому нелегкому часі нашого президента, бути розумним і не вірити злим язикам. І на завершенні свята було спільне фото для «районки», а також пройшло освячення музею, та газорозподільної стації.

Все це звичайно гарно, і заслуговує вдячності. Але нас особисто здивувало, і навіть пригнітило те, що на такому урочистому дійстві (не кожен ж день у село пускають газ, та відкривають музей) не було української символіки. Жодної сорочки чи навіть синьо-жовтого стяга я не зміг розгледіти. Найбільшої урочистості «торжеству» надавала хіба що оранжева стрічка, яку обв’язали навколо факела, та голосне звучання української музики, яку теж до речі привезли із Копичинського БК. Ми помаленьку стали розуміти, що газ пустили вже давно, і це мабуть все ж таки звичайна піар-акція адмінресурсу, ніж вияв патріотичної свідомості мешканців с.Тудорів.
От тоді нам стало дійсно страшно. Якщо вже сини та внуки тих відважних борців, які вмирали у 18 років у навколишніх лісах за право співати українських пісень та ходити до церкви, так як їх вчили батьки, а не так їм наказала партія, з такою байдужістю забувають все те, що повинні відроджувати. То хто ж тоді відродить нашу обезнадієну та розсварену неньку Україну, люди?