Всі пишуть про свої мандри різними місцями України і не тільки. Ось і я вирішила написати про свою подорож замками Західної України. Пишу для того, щоб ми знали, чим потрібно гордитися, а саме: своєю історією. Наперед вибачте, що з деяких замків немає фотографій внутрішнього інтер'єру, бо в деяких замках та музеях просто на просто заборонялося фотографувати.

Почну з того, що я їздила із своїми друзями, а також дядьком і братом. Наша подорож почалася із замку у м.Кременці. Цей замок знаходиться на вершині гори, що височить над містом і носить назву Гора Бона. В давнину, з міркувань оборони, вона була позбавлена рослинності. Тому знизу здавалось, що вапнякові скелі є природнім продовженням могутніх мурів, що надавало фортеці ще більш суворого і неприступного вигляду.
У вересні 1648р., після тривалої облоги, замок було здобуто і знищено військами Максима Кривоноса. З того часу твердиня вже не відбудовувалася. До нашого часу, окрім надбрамної башні і мурів, у західній частині укріплення зберігся житловий корпус і потужна цегляна башня, що примикає до нього.

Вигляд з Гори Бони на місто

Наступним нашим відвідуванням було Берестечко. Тут звичайно нема замку, але я не можу не обминути це місце, тому що воно мене дуже вразило. З уроків історії всі знають, що тут у 1651 р . відбулася велика битва між 300-ма козаками Б. Хмельницького і військом польським. Минули роки і на цьому місці побудували меморіальний комплекс "Козацькі могили", який включає в себе дві церкви і музей. На жаль, у музеї не можна було фотографувати. Зате там ми побачили багато унікальних речей тих самих козаків.
У підвалі головної церкви знайшли спокій рештки 300 козаків. За словами екскурсовода, кожного року багато людей приносять кістки славних героїв, які знаходять коли розорюють поля. З підвалу йде таємний хід до другої церкви (дуже схожої на нашу Кутецьку).

Кістки козаків

В тунелі

Найбільше мені сподобався замок в Олесько. Там ми зустріли дуже багато польських туристів. Сама по собі фортеця дуже класна. Після реставрації 1965-1975 р. тут було створено музей-заповідник. У музеї зібрано сотні унікальних творів живопису, скульптури, прикладного мистецтва Х-ХІХ ст. Серед них: ікони, портрети, натюрморти, великі батальні полотна (зокрема, "Битва під Віднем" М. Альтомонте), меблі, шпалери, значна колекція скульптури львівської школи ХVІ- ХVІІ ст. У підвалі фортеці діє музей "Тортур і покарань". Думаю, ви зрозуміли, які тут експонати. На гільйотині, а також на "Норвудській бабі" ще залишилися сліди крові… Це просто неймовірно! І зразу видно, що це не муляж. Вийшовши звідти, я ще довго приходила в себе, бо з нашої групи побувала лише я.
У другому підвалі знаходиться ресторан "Грибниця". Біля замку знаходиться пристосований до потреб музею колишній монастир капуцинів. Замок і монастир оточені мальовничим парком із прикольними скульптурами.

Олесько із воріт

«Адам і Єва»



Колодязь (тепер не працює)

Прикольні скульптурки

Далі були Підгірці, хоча там не було на що дивитися, бо якраз замок закрили на реставрацію. Зате навпроти був дуже гарний костьол, там якраз служився Акафіст до Матір Божої, після неї ми поїхали в наступний замок – Золочів.

Костьол

Престол

Фасад замку

Зад замку

До наших днів замок не дійшов таким, як він був, але якраз там ведуться реставраційні роботи. У середині ми побачили перший туалет, який знаходився всередині замку. На подвір'ї стоїть камінь, залишений неподалеку тампільєрами, із написом. Сама будівля служила і в'язницею (1872р.), а у ХХ ст. – тюрмою НКВС, доки не була призначена для музейної експозиції у 1979 р.

„Віра в майбутнє народжується в пізнанні великого минулого свого народу”

Це був кінцевий пункт призначення, ми дружно сіли в автобус і поїхали в рідні Копичинці. Але це ще не все! На Західній Україні залишилося багато замків де не ступала моя нога! Ще все попереду!