З травня цього року по місяць серпень в музеї драмтеатру ім. Б. Лепкого проходить етнографічна виставка. Тут зібрані різноманітні експонати останніх століть. Екскурс по музею кореспондентам інформаційно-розважальному сайта „kopychyntsi.com.ua” провела актор театру, режисер, завідуюча музеєм Савка Руслана Мирославівна.

На цю виставку хотіли зібрати різноманітні експонати, які відкрили б маленьку сторінку в історії і стали маленьким оазисом української, Копичинецької зокрема, минувшини. Усі наявні експонати – приватна колекція містян, а також тих людей, що приїхали сюди жити. Тут представлені елементи українського народного одягу: жіночі та чоловічі сорочки, орнамент вишивки. Є й тут сорочка, що притаманна нашому місту. Вона вишита в двох кольорах – червоному і чорному. На сорочках, яким уже понад 100 років, ще залишися ініціали майстринь. Це дуже старовинна сорочка кінця 19 століття, адже справді видно наскільки тут грубе домоткане полотно. Коноплі, власне, були двох видів: рослини жіночого роду називались матірка, а чоловічого – плоскінь. Що цікаво, з жіночих рослин полотно виходило грубіше, а чоловічих делікатніше.  Збирали коноплі то влітку, то восени. Довго їх терли на терлиці, били на битерні. Збереглися фотографії, на яких відображений цей процес. Потім виготовляли нитки на ткацькому верстаті і ткали полотно. Опісля того приступали до вишивання. Специфічним елементом західних рушників була мережка. А вимережані шнурочки з цікавими узорами називались френзелями.

Для прання наші предки використовували магільниці. Це така рубчаста широка палиця, з ручками по обидва боки, куди засипали згорений попіл і тим терли одяг. Потім прополіскували чистою водою, таким чином заміняючи теперішні пральні машини.

Є декілька не копичинецьких сорочок, яких у музей передали колишні мешканці містечка. Тут і з Полтавщини, і Карпатської України, які контрастно відрізняються різноманітними узорами.

В музеї представлені домоткані крайки в червоно-чорних кольорах. Їх також розподіляють на чоловічі та жіночі. Єдиною відмінністю між ними була присутність кутасів на чоловічому вбранні.   

Збереглися документи про існування в місті гімназії ім. Шашкевича. А саме свідоцтва учня Івана Комаровського.

Є п’ять прялок, майже в робочому стані. Подарував їх пан Киба для експозиції майбутнього копичинецького краєзнавчого музею. Адже мова про це вже ведеться, та не знати, наскільки таку ідею схвалить мерія міста Копичинці. Експонатів руками ентузіастів вже зібрано вдосталь.

В музеї представлена колекція грошей різних часів та інших країн (колекція Рунька В.): монети, марки, пряжки та ін. Зібрання творів української класики, адже тоді рідко видавалися книжки українською мовою. Тепер дуже цікаво побачити, що видавалось в 20-30 роках ХІХ століття.

Тут є ще самовар „Tailor” випуску 1904 року, і церковна чаша, з якої приймали святу тайну Причастя, і кружка з блюдцем з тонкого фарфору, обплетена міддю. Останній експонат – делікатна майстерна робота. Вона має дуже цікаву історію. Кажуть, що ця кружка і блюдце подароване графом Потоцьким своїй коханій жінці, але не дружині.

Речі, котрими обклали весь музей, відображають життя тодішніх міщан. Адже, селяни не могли дозволити собі такі меблі чи тумби, бо вони були справді дорогі. Наприклад: стіл дубовий, самовар, шкатулка, цукерниця – речі рідкісні та дуже дорогі. Каламарі, куди учні заливали чорнило, картини та інші цікаві експонати.

Ще є такі цікаві експонати:

·  домоткана верета із з’єднувальною мережкою в полотні;

· вишиті гладі, що причіпалися до вишиванок;

· писана тарель, зроблена руками Марії Клим, мами Аки Перейми;

· ножиці для зстригання овець;

· гребень для вичісування овець, на якому ще видно залишки вовни;

· глечики, якими люди користувалися на господарстві;

· ярмо для волів, аби вони рівно йшли, не заважаючи одне одному;

· книги, написані незрозумілою мовою;

· різної конструкції коромисла;

· ціп для молотіння жита і пшениці;

· фотографії родичів та ін.

Цього року музею виповнюються 20 років. Завітавши на виставку, не забудьте привітати його з ювілеєм. При вході, на дерев’яному солі лежить зошит, де відвідувачі діляться враженнями та залишають побажання чи пропозиції. Ви можете вписати своє ім’я поряд із написами таких відомих людей як Калина Чічка-Андрієнко, Марія Сафіян-Лозинська, Михайло Мацієвський та В’ячеслав Чорновіл.