15–16 липня тут проходила всеукраїнська проща до чудотворної ікони Зарваницької Божої Матері. До того ж 2006 р.Б. - рік захисту духовного світу дитини. Про те, як відбувалася проща можна подивитися безліч телевізійних сюжетів чи прочитати в газеті. А як добираються туди пішки паломники з навколишніх сіл та міст? На прикладі Копичинецької громади, розглянемо важку дорогу до святого місця – Зарваниці.

До цього жертовного походу парафіяни міста готуються завчасно. За день до нього потрібно хоч трішки відпочити, бо ноги не зможуть довести Вас до святого місця. В дорогу слід брати не важкі речі типу наметів, величезних рюкзаків чи сумок з косметикою. Краще взяти найнеобхідніше: засоби гігієни, невеличкий пакунок з їжею і воду негазовану, або ж зелений чай. Стосовно взуття, то не зашкодять легенькі кросівки, сандалі або тапочки. Одяг бажано, що б не пропускав вітру, який дуже сильний серед поля. Відстань до Зарваниці – близько 60 кілометрів Вся проща займає два дні. Трошки більше дванадцяти годин пролягатиме маршрут через навколишні села й поля. Швидкість руху насамперед залежить від погодніх умов. Цього ж разу небесна канцелярія не була сприятливою для парафіян. Десь пів на четверту ранку, коли стартував похід, дрібний неприємний дощ майже не вщухав аж до Зарваниці. Тому, на цю прощу прийшли доволі швидко. Вже о четвертій були там. Якщо ж буває спекотна погода, то іти доводиться близько 13-14 годин, а то й більше. Тоді від сонця втікають куди можуть: у найближчий затінок, до церкви в Ласківцях, або ж біжать до криниць чи води.

А тепер про сам маршрут. Перед початком походу в церкві св. Миколая, що на Горі, парафіяни разом моляться за щасливу дорогу, проводиться Свята Літургія з о. Ігорем. Опісля того завантажують речами автобуси, які супроводжуватимуть людей до самої Зарваниці, починаючи від села Буданів. Кожен, хто знесилиться іти, зможе трішки відпочити в ньому.

В дощовиках та під парасольками залишали копичинчани межі рідного міста. Попереду ішла церковна громада з хоругвами і прапорами: червоно-чорним та жовто-блакитним. За ними розташувалися дорослі, молодь та ще заспані діти. Останніх було дуже багато. І не дивно, адже цей рік Божий – рік захисту духовного світу дитини. Дорогу розбили на три відносних відрізки. Перший маршрут пролягав через Яблунів–Папірна–Буданів. В останньому населеному пункті і мав бути перший перевал, де ми, десь за 10 хвилин, швиденько поснідали і водночас відпочили. Після довгої асфальтованої дороги від Буданова зупинилися у Ласківцях. Там зайшли до церковки, а потім, помивши ноги в холодній воді біля криниці, полягали спочивати на траву. Хто хотів, міг і надалі продовжувати мандрівку. Та серед таких, були лише одиниці.

Хоч дощ і продовжував крапати, та це не злякало копичинчан, вони продовжували рухатися у напрямку святого місця. Минаємо Ласківці, довге поле, кілометрів зо три, Матеушківку і третій перевал. Після останнього відпочинку вже не хотілось підніматися із землі. Але потрібно було рухатися далі, так як звідтіля залишалось лише 7 кілометрів.

Вже о четвертій дісталися Зарваниці. Там зібрались тисячі паломників, що з’їхалися з усіх куточків України та світу. Реєстрація зафіксувала 3 тисячі учасників всеукраїнської прощі. Минувши розкладені вздовж намети із релігійною та іншою продукцією, пішли і ми розкладати. Також намети, але для ночівлі. Бо ж на всіх місця в автобусі не вистачить, та й не всі можуть там ночувати. Були й такі, що взагалі не спали, просиділи усю ніч в храмі Господньому. Ми ж розбили намет, попили святої водички і пішли сповідатися.

На 22.30 заплановано було похід зі свічками та духовим оркестром до Чудотворного місця, та розпочався він близько опівночі. Тисячі вогнів запалало над невеличким подільським селом. Могло бути й більше, якби не сильний вітер, через який, мабуть, багато парафіян й побоялись взяти участь у поході. Коли вже потухали вогні, паломники відмовили молебень до Матері Божої і посвятили воду. Одразу промовили оздоровчі молитви біля Чудотворного джерела. Перший день прощі закінчився Хресною дорогою та концертом на співочому полі.

Ранкові дзвони сповіщали про другий день прощі в році захисту духовного світу дитини. 7.00 – в Соборі розпочиналась утреня. Зарваницю окружили автобусами з прочанами та хворими дітьми, яким спеціально надали змогу побувати тут, забезпечивши малим місцем для ночівлі у гуртожитку школи сусіднього села Вишнівчик. О 9.30 від Собору усі прочани, подекуди разом із дітьми, пішли до подіуму, де відбулася Архієрейська Літургія. Там зустріли Блаженішого Любомира Гузара. Молитвою та архієрейським благословенням дітей закінчилася цьогорічна всеукраїнська проща.

Уже ввечері, десь о шостій, з автобусів до рідного міста виходили стомлені мандрівкою копичинчани. Трішки з погодою не пофартило, хоча, хто зна’, як би ми добиралися до святого місця при пекучому сонці. Хоч шлях до Зарваниці й здається важким, зате він корисний для душі. Бо звідтіля люди повертаються стомлені тілом і з ранами на тілі, зате оздоровленими духом.
P.S. Фотографії з прощі знаходяться у Фотозбірні, а саме у розділі "Зарваниця 2006"