Копичинці - Туга за школою

Пошук

Користувацький пошук

Погода

Випадкове фото

Останні прокоментовані

	ГАРНЕ МІСТО КОПИЧИНЦІ БУЛО… (або як не треба керувати) (40 коментарів) 07.01.2009
	Христос Рождається! Славімо його! (3 коментарів) 07.01.2009
	Наближається "Веселе Різдво 2009" (9 коментарів) 07.01.2009
	Булочники-маніяки – пішли до… (10 коментарів) 07.01.2009
	Розтрусіть свої сідниці (22 коментарів) 05.01.2009

Інші статті

Опитування

Що принесе нам рік прийдешній?

	Збільшення масштабів економічної кризи
	Громадянську або міждержавну війну
	Зникнення України з карти світу
	Втихомирення політичних та економічних конфліктів
	Бурхливий розвиток України в цілому
	Нічого не зміниться

Останні повідомлення

У відповідь на: гурт "ЗА КРАЙ"
Boduk 06-01-09 14:16
У відповідь на: гурт "ЗА КРАЙ"
bigfan 06-01-09 13:35
У відповідь на: гурт "ЗА КРАЙ"
ars 06-01-09 08:30

Нас відвідують

Школа. І досі перед очима бачиш образ її. Прокидаєшся вранці і ноги власною волею скеровують тебе до святині знань. Ти вже поволі починаєш насолоджуватися шляхом, що долатимеш до школи, чарівністю озеленених вулиць, привітністю знайомих містян, яскравим, ледь-ледь теплим промінням вранішнього сонця.

От і вона – стоїть непохитно фортеця могутніх знань, ласкаво впускає ще безпомічних та безсилих дітей, яких згодом наділить великою мудрістю. Незабутній антураж класу, привітні та усміхнені однокласники, гамір на коридорах, шум уболівальників у спортзалі – все це створює незвичайну ауру наполегливого навчання... Але раптом розумієш, що все це лише твоя уява, твої мріє, що залишились десь там, подалі від нинішньої домівки. Не чутно тепер звичного постукування крейди на дошці і те дратливе дзеленчання дзвінка більш не кликатиме, він робив це востаннє.

Одинадцятирічний етап життя промайнув. Невеликий проміжок часу відділяє від останнього уроку, а туга за рідною школою вже глибоко вкоренилася у серці. Солодкі спогади навідують тебе щодня. Передусім згадуються наставники, що дали ключ у країну знань. Незважаючи на симпатії, завдячуєш всім учителям, адже кожен по-своєму поділився з учнями набутим досвідом та знаннями. Дивуєшся їхній терпеливості, толерантності та наполегливості. Нелегкий шлях обрали собі вони, проте дуже корисний для душі – бо немає нічого ціннішого за дарування знань. Учителі, як і однокласники, стали частиною твоєї сім’ї. Сумно тепер без них. Поступово починаєш розуміти, що дитяча мрія – чимшвидше залишити стіни школи – була даремною.

Школа – ключовий фундамент для формування кар’єри. Не лише тієї, що роблять після одержання освіти у вишах, а й кар’єри, що зветься життя.

Коментарі

#4 Тарас 2007-02-04 18:54 На превеликий жаль сьогодні рівень освіти в школах дуже низький.1.Це винні батьки(купівля оцінок,медалей, багато часу перебувають за межами України). 2.Сьогодні дуже низький професійний рівень вчителів, яких окрім грошей нічого не цікавить(За виключенням декількох вчителів-фанатиків).
3.Немає контакту: вчитель-учень-батьки(Всерівно все при поступлені вирішать гроші). 4.Немає в школі дієвих організацій, Соколи,Пласт- це фабула навіть в порівнянні з колишніми піонерами.5.Це контакт директора школи з вчителями,з батьками! Цитувати

#3 Емілі 2007-01-31 20:35 Так,шкільна пора-чудова.І спогади про неї,мабуть, залишаються лише найтепліші та найкращі… Але не тоді, коли ти ще навчаєшся у ній…

Цитувати

#2 bigdan 2007-01-31 13:33 Я також дуже сумував за школою, тим паче що з неї я пішов після 9-го класу. Усі мої друзі ще безтурботно ходили по галасливих коридорах, навчали молодших, а ті в свою чергу очима проводили їх із невимовною заздрістю - старшокласник-випускник. А я тим часом вже одною ногою вступив у велике життя, із ще дріб’язковими проблемами, але вже із гордо піднятою головою. Цитувати