| Обличчя зі старої фотографії |
|
|
| 19.01.2007 | |
|
Саме зупинена мить змінила моє життя. Я натрапив на неї в газеті. Тоді я ще був восьмикласником звичайної загальноосвітньої школи і уявлення не мав, що через кілька років я сам зможу зупиняти миттєвості навколишнього світу. Це була фотографія дівчинки, яка боролася з вродженою тяжкою хворобою. Ви, напевно, здивуєтесь чому цю світлину я взяв в основу написання моєї розповіді. Мене вразила її фантастична усмішка! В її очах я знайшов непереборне бажання жити і бути здоровою та щасливою. Дівчинка дарувала радість, хоча і не безтурботну. Тішила, бадьорила, допомагала забути зайве і неважливе. Спонукала вірити, бо сама вірила в світле майбутнє. Мріяла, і я мріяв разом з нею. Правду казали древні філософи: ”Тільки той по справжньому цінує життя, хто хоча б раз був на межі.” Дівчина з фотографії знала справжню ціну життя. Вона не раз була на межі. Смерті не потрібно боятися, але біймося не жити. Не жити, а існувати. Не жити, а спати. Розкриймо очі ширше, викиньмо зло із серця. Кохайте тих, хто поруч з вами, якщо ви не можете кохати тих, кого вам б хотілось. Все мені сказала красуня-дівчина з фотографії. ЇЇ обличчя мені із серця не стерти. На жаль, я не зберіг газету з фотокарткою. Тоді, я не зрозумів всього сакрального змісту, який там був закладений. Згодом зрозумів і сам став ловити миті. Часом вони зображують набагато довші проміжки часу, ніж ми думаємо. Роки, століття, цілі епохи з’являються в нашій уяві. Інколи не з’являються. Допомагає слово. Підпис, ремарка чи ціла стаття. Головне—не бути глухим і сліпим до істини. Головне — це знайти істину, як її знайшла дівчина з старої фотографії. |
Неможливо зупинити час. Час немає виразної форми, його не можна заховати у кишеню. Лише згорток паперу у вигляді винайденої людиною фотографії здатен зберегти краплину часу. Фотографія — це спроба людини зупинити час. Фотографи — це ті люди, які зупиняють час, залишаючи фотографії в серцях людей вічно. Я зараз говорю про справжніх професіоналів.
