| Ленін – великий українець?! |
|
|
| Автор: Пашко | |
| 12.04.2008 | |
 При вчорашньому перегляді на телеканалі Інтер проекту «Великі українці» мене обурив той факт, що до сотні, крім і справді великих земляків, потрапили й ті люди (чи нелюди), яких українцями годі й називати. Поряд з комуністичними керівниками Хрущовим, Брежнєвим, Симоненком (а він що доброго зробив?), українці (чи то пак росіяни України і комуністи-українці, що не сумісно) поставили на 23 сходинку Вождя пролетаріату – Володимира Ульянова (Леніна).
Чесно кажучи, не очікував, що гнобитель українського народу обійме доволі високу позицію у параді «Великих українців». Чи можна Леніна вважати великим українцем? Що спільного між Леніном і українцями, Леніном та Україною? Щоб розібратися у такому, на перший погляд дивному волевиявленні респондентів, розгляньмо особу Володимира Леніна детальніше. Володимир Ілліч Ульянов (Ленін) народився 22 квітня (скоро взагалі докотимося – його «днюху» будемо святкувати:)) 1870 року в Симбірську (нині: Ульяновськ, центр Ульяновської області, Росія). Це перший доказ, що в Леніна немає жодного відношення до українськості. Між тим, в інформаційному ролику, що для кожного персонажу готував телеканал Інтер, про Леніна вони висловились дуже пафосно і, що найбільше болить для українця, неправдоподібно. За словами авторів ролику, Ленін думав багато про Україну і багато (наскільки багато і чи справді зробив для України?!) зробив для нашої країни і навіть (!) має українське коріння. Розберімо слова інтерівців детально. • «Думав багато про Україну» - так, Ленін багато про неї думав, як то мисливець думає про свою здобич, аби захопити її. • «Багато зробив для нашої країни» - та нічого він для нас не зробив! Та українізація, яку Ленін провів у десятих роках минулого століття, була нічим іншим як жорстока омана української інтелігенції, культурної та освітньої еліти. Про цей пункт розглянемо грунтовніше у наступному абзаці. І, останнє зі слів ролика, • «Ленін з українським корінням». Ну це вже взагалі абсурд! По-перше, Ленін народився не в Україні, а в Росії. Навіть у родичах Володимира Ілліча не було українців. Хто там тільки не був: росіяни, калмики, чуваші, німці, шведи і (як же без них?) євреї. Всі були, але тільки не українці. По-друге, нога Леніна ніколи на ступала на українську землю, українська мова була йому невтямки, а українською культурою та історією не цікавився він взагалі. Та й саму Україну він не визнавав як окрему націю, вона була для нього радше «закордоном». Помилка «інтерівців», авторів ролику, та людей, котрі вибирали Леніна «великим українцем» у тому, що вони не правильно трактують історію українського народу. Так, Леніна сяк-так цікавило українське національне питання у його політичній діяльності. Хоч він на словах проголошував право націй на самовизначення (у т.ч. й української нації), публічно підтримував український рух, коли було в інтересах перемоги над політичними опонентами, як-от під час заборони святкувань ювілею Шевченка у 1914 та конфлікті між Тимчасовим урядом і УЦР влітку 1917, — та на практиці послідовно виступав проти ідеї української окремішності, зокрема щодо проведення цього принципу в побудові робітничого руху і більшовицької партії: здатний був, за свідченням очевидців, погодитися на створення окремої литовської чи єврейської соціал-демократичної партії, але утворення окремої української партії вважав неприпустимим! З цих позицій критикував М. Драгоманова, Л. Юркевича, дотримуючись думки, що «при єдиній дії пролетаріатів великоруських і українських вільна Україна можлива, без такої єдності про неї не може бути мови». Ленні вважав питання контролю над Україною, її хлібом та донбаським вугіллям питанням життя і смерті російської більшовицької революції. Люди, котрі постраждали та загинули у голоді 1921-22 років, повинні дякувати саме «великому українцю» Леніну. Адже безпосередньо вождь пролетаріату винний в організації голоду 1921-22 в Україні, видавши наказ насильно вилучати і вивозити хліб з України в голодуючі райони Поволжя, одночасно затягуючи з дозволом Американській адміністрації допомоги та ін. організаціям надати допомогу голодуючому українському населенню. Здається, псевдоукраїнці (читай – ті, хто проголосував за Леніна у проекті «Великі українці») «клюнули» на ленінське «потепління» під час антибільшовицьких повстань. Бо невдалі спроби Леніна та російських більшовиків встановити контроль над Україною у 1919-21 змусили його змінити ставлення до українського селянства та національного руху, що, зокрема, позначилося на його концепції побудови майбутньої договірної федерації радянських республік. Він, відмовившись від ідеї «автономізації» незалежних республік, висунув план створення єдиної союзної держави на федеративних засадах, в якій українцям та ін. неросійським народам гарантувалися б ширші політичні й культурні права. Зміна поглядів Леніна на національну державність республік призвела до гострих дискусій з ін. лідерами комуністичного руху: Р.Люксембург, Й.Сталіним та іншими, які залишалися на центристських позиціях. Оскільки ні Ленін, ні його опоненти ніколи не згоджувалися провести федеративний принцип щодо самої Комуністичної партії, автономний статус УРСР та національні права українців залишалися лише формальністю. Зате ворожа постать Леніна не стала формальністю, а за свої злодіяння ще й отримав подяку від постраждалих. Абсурд, абсурд, абсурд… |
Коментарі
Як там голосувати? Цитувати
Божевільний народ! Цитувати