| Тільки й світла, що промінь крізь шпарку бійниці |
|
|
| Автор: Мар'яна Савка | |
| 27.03.2008 | |
Тільки й світла, що промінь крізь шпарку бійниці. Тільки й світу, що рівні до відчаю стіни. Ось і все, що лишилось від мудрої жриці – Висхла мумія, мертве восковане тіло... Западає в румовище храм. І нервово Палить згірклі цигарки старий єгиптолог. Віднайшлися ключі, і відкрила свій сховок Мертва квітка, чи жінка, прозора і гола. І немає месії: і – жодного змісту Повернути тепло у холодні долоні. Піднімається в небо тяжким аметистом Це світило нічне. І на білому фоні Мовчазної стіни розгортаються крила. І куйовдяться легко прозорі пір’їнки. Над чітким барельєфом застиглого тіла – Зачудований ангел прекрасної жінки. |



Тільки й світла, що промінь крізь шпарку бійниці. 

Коментарі
Бігфан, чого позориш хлопаку! Цитувати
Ти з Копиченців?
Будеш мати час, пиши на пошту, поспілкуємось. Цитувати